Тема: «Колоритні людські характери в повісті
«Кайдашева сім'я» Івана Нечуя-Левицького»
.
Хід уроку
I.
Організаційний момент
1.
Запишіть сьогоднішну дату,Самостійна робота, Тему
уроку.
2.
Уважно ознайомтеся з матеріалом спочатку усно, а потім
виконайте письмові завдання.
3.
Виконані завдання НІКУДИ надсилати НЕ треба, вони перевірятимуться
на уроках.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
Учитель:
Справді, кожен з нас рано чи пізно ставить перед собою питання: «Навіщо я
живу на світі? Яке моє призначення? Яка я людина - добра чи зла?» Запитання
нелегкі. І не завжди людина знаходить на них відповідь. Люди
ж оцінюють за вчинками: це добродій,
а це - нікчемна, зла людина або ж злочинець.
«Як розпізнати зло? Чому воно існує? Як з ним боротися?» В усі часи
осмислити це прагнули філософи і вчені, поети і прозаїки. Про це йдеться в
Біблії, в усній народній творчості. Та, на жаль, тільки в казках добро завжди
перемагає зло, а в житті ми часто стаємо свідками розгулу зла. Нині воно не
лише не зникло, а стало ще сильнішим і чинить справжній шабаш. То хто ж цьому
винен? У чому причина такого становища? У злих силах космосу чи в людині?
Науку добра і зловісну суть зла нам, крім Біблії та усної народної
творчості, допомагає осягнути й художня література.
Про добро і зло ми будемо говорити і сьогодні, характеризуючи персонажів
повісті «Кайдашева сім'я».
Учитель:
Запишіть тему сьогоднішнього
уроку:
Колоритні людські характери в повісті Івана
Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я»
Вдома ви добирали цитати для характеристики персонажів
То ж визначте, яке ж завдання сьогодні стоїть перед нами, чого ви очікуєте
від цього уроку?
ІІІ. Актуалізація опорних знань
1.
Літературний
диктант. Дайте в зошитах відповіді.
(Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал методом самоперевірки)
1) Ким за родом занять був Омелько Кайдаш?
2) Яких рис характеру Маруся Кайдашиха набралася від
панів, у яких довго служила?
3) Для чого старий Кайдаш постився по п'ятницях?
4) Коли Карпо
вперше підняв руку на батька?
5) Чим закінчилася сварка Карпа з батьками?
6) Чому Кайдашиха була незадоволена оглядинами в
Балашів на Западинцях? 7) Що підтримувало Мелашку в домі Кайдашів?
8) Де Мелашка залишилася в Києві, коли не повернулася
додому з прощі?
9) Чому і яке
нещастя трапилося зі старим Омельком Кайдашем?
10) Як покарали Мотрю за те, що виколола око свекрусі?
11) Коли
розкопали «клятий горб»?
12) Через що Кайдаші постійно сварилися?
IV. Вивчення
нового матеріалу
Учитель:
Усі ви мали індивідуальні завдання:
- з'ясовували родинні зв'язки
персонажів повісті;
- виписували портретні характеристики персонажів
- складали усні характеристики
персонажів.
1. Літературна
вікторина «Угадай персонажа повісті "Кайдашева сім'я"»
- «Широке лице
було сухорляве й бліде, наче в ченця. На сухому високому лобі набігали густі
дрібні зморшки. Кучеряве посічене волосся стирчало на голові, як пух, і блищало
сивиною» ( Омелько Кайдаш).
- «Вона була вже не молода, але й не стара,
висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим
лицем. Пишала губи. Осміхалася, сипала облесливими словами, наче дрібним
горохом.» (Маруся Кайдашиха)
- «Молоде довгасте лице було рум'яне.Веселі
сині, як небо, очі світились привітно і ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні
кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні губи - все дихало молодою парубочою
красою. Він був схожий з виду на матір» (Лаврін).
- «Був широкий у плечах, з батьківськими
карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з
тонкими губами мали в собі щось неласкаве» (Карпо).
- «Висока на зріст, рівна станом, але не
дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакочуваними по лікоть, з
чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. Загоріле рум'яне
лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими,
як терен, облитий дощем, очима.» (Мотря).
- «Дівчина була невелика на зріст, але
рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгобраза,
повновида, з тонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблучка, губи були
повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі
чорні брови, густі-прегусті, як шовк» (Мелашка).
2. Хто
це?
1. Була «дівка з перцем».
2. «Терлась
біля панів» і набралась від них панства.
3. Щороку ходила
до Києва перед Великоднем.
4. Щоп'ятниці зранку постив, а ввечері опинявся в
шинку.
5. В усіх дівчатах-односельчанках бачив лише вади
6. Змінив лагідну й веселу вдачу під впливом «кайдашівського
пекла».
3. Усне малювання портретів
персонажів
Пропоную Вам, спираючись на підготовлений вдома матеріал, на опрацьовані
сторінки підручника, дати усні характеристики персонажам повісті.
ОМЕЛЬКО
Кайдаш насамперед -- працьовита людина. У першому
розділі читаємо: «Батько все сидів на ослоні та майстрував... Сини
пополуднували й пішли до роботи, а старий Кайдаш усе працював». Кайдаш був
добрим стельмахом, прожив довге і тяжке трудове життя.
Своїм трудом він стягся на господарство, збудував простору хату, яка
«потонула в старому садку», виростив синів.
Позитивним слід вважати і намагання Кайдаша примирити суперечки в хаті,
прагнення до того, щоб не розбивалася сім'я. Коли Карпо вирішив ділитися,
батько його застерігає: «Гляди, щоб навпісля не жалкував. Ми робили в гурті
однією худобою, а ти знаєш, що в гурті каша їсться, а гуща дітей не розгонить».
Він любив своїх дітей, а пізніше онуків.
Кайдаш багато натерпівся за кріпосництва, яке понівечило йому життя. Автор
каже: «Панщина поклала на Кайдашеві свій напечаток». На все життя залишився
старий Кайдаш темним, затурканим, покірним своїй долі, забобонним.
Кайдаш вірив, що коли у «святу п'ятницю поститись», то не втопишся. З цього
забобону сміються навіть сини Кайдаша. Кайдаш поступово втрачає авторитет у
синів, і однією з причин було те, що Кайдаш - п'яниця. Причиною ж пияцтва були
соціальні умови: «...з горя сливе щодня вертався ввечері додому з шинку».
Сумно закінчується життя цієї понівеченої людини. Надмірне пияцтво привело
його до загибелі - і саме у воді, якої все життя боявся.
Для Омелька Кайдаша властива проста, буденна мова з окремими словами, що
вказують на його набожність: «Господи! Чи в вас бога нема в серці, що ви в таку
святу п'ятницю паскудите язики?» - звертається він до синів. Проте набожність
не заважала Кайдашу вживати грубі лайливі слова. Повернувшись з шинку, він
говорить дружині: «Брешеш! Я не пропив грошей. Осьдечки гроші, та тобі не дам.
Дулю візьмеш, а не гроші», «Матері твоїй сторч та в борщ». кайдашева сім'я
учень персонаж
До старого Кайдаша письменник неодноразово виявляє співчуття і розуміння.
Не можемо й ми, читачі не жаліти старого Омелька, на якого підняв руку карпо, а
молодший син взагалі перестав вважати батька головним у родині.
СИНИ
Сини Кайдаша Карпо і Лаврін успадкували
від батька працьовитість, турботи за свою сім'ю, інтереси дрібного власника.
Зовні вони також схожі на батька: «обидва високі, рівні станом, обидва
довгообразі й русяві, з довгими тонкими, трошки горбатими носами, з рум'яними
губами». Це те, що їх об'єднує. Але кожен з них постає перед читачем чітко
окресленою індивідуальністю.
Старший син Карпо з виду був суворий і непривітний. «Гострі темні очі були
ніби сердиті». В іншому місці говориться, що Карпо «насупив свої рудуваті
брови. Між бровами було знать дві зморшки, в котрих чорніла густа тінь».
Письменник зазначає, що Карпо «ніколи не сміявся гаразд, як сміються люди. Його
насуплене жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи усміхались».
У поводженні Карпо був упертий, гордий, не любив нікому кланятись, навіть
рідному батькові: «В його була тільки пара волів, і як треба було спрягатися
під плуг, він ніколи не просив волів у батька, а напитував супряжичів між
чужими людьми».
Ці риси Карпа, очевидно, були помічені у волості, і його обрали за
десяцького. З цього приводу громада жартувала: «Карпо - чоловік гордий та
жорстокий, з його буде добрий сіпака...»
Дружину він хоче мати таку, щоб була «робоча та проворна та щоб була трохи
куслива, як мухи в спасівку».
Лаврін, навпаки, був лагідної вдачі. Портрет Лавріна і опис його поведінки,
вказюуть, що відрізняє його від Карпа.
У зображенні братів Нечуй-Левицький використав засіб контрасту:
«Лаврін проворно совав заступом по землі. Карпо ледве володав руками,
морщив лоба, неначе сердився на свого важкого і тупого заступа. Веселому,
жартівливому меншому братові хотілось говорити: старший знехотя кидав йому по
кілька слів».
Стара Кайдашиха, вихваляючи Лавріна понад міру, так його характеризує:
«Мого Лавріна, проше вас, хоч у пазуху сховай, а як іде селом, то дівчата аж
перелази ламають».
Душа у Лавріна чутлива до краси, ніжності. Ось як він говорить про свої
почуття Мелашці: «Мелашко, - промовив Лаврін тихим голосом, - як побачив я тебе
над водою, то неначе з криниці погожої води напився».
Ці слова яскраво свідчать про вдачу Лавріна. Йому байдуже, що Мелашка з
бідної родини, він її щиро кохає і називає своїм «ясним сонечком».
Нахил Лавріна до жартів і дотепів також відрізняє його від Карпа. Як
приклад тут можна назвати іронічне ставлення Лавріна до колотнечі в сім'ї,
кепкування з Мотрі тощо. Але це тільки на початку.
Обидва брати працьовиті, вони охоче йшли на заробітки, щоб звести в
господарстві кінці з кінцями.
Одружившись і прагнучи до власного благополуччя, Лаврін у поводженні з
людьми все більше черствів. Грубість і нетактовність до батьків у нього стала
помітна не менше, ніж у Карпа:
- Чи це йдеш на поле, не питаючись мене? -
спитав Лавріна батько.
- А хіба ж Карпо вас питається, як іде на
поле? А чим же я гірший од Карпа? - обізвався Лаврін...
МАРУСЯ
Образ Марусі Кайдашихи є, мабуть,
найбільше індивідуалізований серед жінок.
Письменник спочатку змальовує портрет Кайдашихи, а потім докладно розкриває
її внутрішній світ, поведінку, вчинки.
Письменник-реаліст показав, що не все в образі Кайдашихи було негативним.
Вона була працьовитою, вміла майстерно куховарити, любила дітей. Чому ж стала
вона сварливою, егоїстичною, злою, лицемірною, заздрісною, гоноровитою?
Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана, куди її взяли
дівкою. Вона вміла дуже добре куховарити, і ще й тепер її брали до панів та до
попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло
панів і набралась од них трохи панства: «До природної звичайності української
селянки в неї пристало щось уже дуже солодке, аж нудне. Але як тільки вона
трохи сердилась, з неї спадала та солодка луска, і вона лаялась і кричала на
весь рот. Маруся була сердита».
Отже, вплив панів зробив її такою. Показуючи, як вона наслідує панів у
ставленні до невісток, автор недарма вживає таке влучне порівняння: «Вона
стояла над душею в Мотрі, наче осавула на панщині, а сама не бралась і за
холодну воду».
Перехід від лицемірства, улесливості до гніву - також риса, яку Кайдашиха
запозичила у панів. «Минув тиждень. Кайдашиха перестала звати Мотрю серденьком
і вже орудувала нею, наче наймичкою».
Це відбивається і в її мові. Спочатку вона називає Мотрю «моя дитино», «моє
серце», «моя доню». Пізніше, коли між ними почалися сварки, її мова вже інша:
«Постривай же ти, суко! Скручу я голову твоєму півневі» або: «Одчепись, сатано!
То твої діти їздили по дворі...».
Перед сусідами вона може знеславити свою невістку, перебільшуючи її провини
або просто вигадуючи щось від себе. Так, на запитання куми, чи роботяща її
невістка Мотря, Кайдашиха відповіла: «Хліб їсти добре тямить». Це після того,
як вся хатня робота була перекладена на плечі невістки.
Заводієм всіх сварок у сім'ї, всієї колотнечі була насамперед Кайдашиха.
Під час сварок вона потрапляла водночас у смішне і сумне становище. Так, під
час однієї «баталії» за горшки Мотря вибила їй око. Селяни прозвали її
видроокою. Цим письменник також надав рис чіткої окресленості персонажеві,
індивідуалізував його.
Але ж цей образ викликає і читацьку прихильність: Кайдашиха вночі встає
забавляти свого першого онука, хоч за день тяжко напрацювалася по господарству.
Навіть тоді, коли Мотря не пускала своїх дітей до бабусі, Маруся пригощала їх
ласощам, цукерками. Зазнала Кайдашиха від дітей немилості.
МОТРЯ
Портрет, вчинки Мотрі свідчать
про її працьовитість, круту вдачу, вміння постояти за себе.
Вона розумна, вродлива і чепурна жінка. Фізично
здорова, вона любила працю. «Діло ніби горіло в Мотриних руках, - каже
автор. Довгий час вона змовчувала свекрусі, виявляючи свою чемність. І лише
тоді, як відчула себе не господинею, а наймичкою в Кайдашів, її терпець
увірвався: «Я на батька не кричала ніколи, а в вас мусиш кричать, коли робиш на
всю сім'ю сама». Захищаючи свою людську гідність, щоб «не з'їла свекруха, люта
змія, вік молоденький», Мотря далі все більше втрачає почуття міри.
Вона стає сварливою і жорстокою людиною, яка в сімейних суперечках не
зупиняється ні перед чим. За це від свекрухи вона одержала прізвисько
«бендерська чума».
Після трагедії з оком Кайдашихи селяни кепкували з Мотрі як з лютої жінки.
Коли обирали Карпа десяцьким, дехто в жарт радив обрати Мотрю, а інші
відповідали: «Не можна, вона повибиває всім бабам очі».
Мова Мотрі також відзначається грубістю, сповнена образливих слів і
лайливих дотепів. «Чого вилупили баньки, неначе мене зроду не бачили?» - з
такими словами звертається вона до всіх у сім'ї Кайдаша. Відчуваючи свою
зверхність над Мелашкою, вона і розмовляє з нею нечемно й образливо: «Не мети
до порога, бо візьму тебе за шию, як кішку, та натовчу мордою в сміття...»
Часто своїми словами Мотря намагалася не тільки образити, а ще й викликати
на суперечку Кайдашиху. З такою метою вона співала пісню:
Коли б мені господь поміг .
Свекрухи діждати!
Заставила б стару суку
Хапяндри скакати.
В образі Мотрі письменник підкреслив жорстокість, егоїзм, до якого доводять
здорову, енергійну людину дріб'язкові вузькі інтереси, постійні сутички у
сім'ї.
МЕЛАШКА
Мелашка в порівнянні з
іншими персонажами має чи не найбільше позитивних рис. Протягом усього твору
автор співчуває героїні, змальовує її привабливими, теплими барвами.
На відміну від Мотрі, Мелашка походить з убогої сім'ї, для неї навіть
звичайна простора хата Кайдаша здалась раєм: «Тиждень прожила Мелашка в
свекровій хаті, як у раю. Після вбогої батьківської хати вона ніби ввійшла в
панські покої».
Нечуй-Левицький, майстер портретної характеристики, так змальовує зовнішній
вигляд Мелашки: «Дівчина була невеличка на зріст, але рівна, як струна, гнучка,
як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком.
Щоки червоніли, як червонобокі яблука, губи були повні та червоні, як калина.
На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні брови, густі-прегусті,
як шовк».
Скільки в цьому описі світла і теплоти! Щоб яскравіше передати портретні
риси героїні, автор раз у раз вдається до постійних епітетів та порівнянь,
беручи їх з усної народної творчості.
У поведінці і мові Мелашки підкреслюється привітність і лагідність.
Письменник говорить, що «Мелашка була з поетичною душею, з ласкавим серцем.
Часом вона в своїй розмові несамохіть вкидала слова пісень». Коли вона
заговорила з Лавріном, йому здалося, «неначе в житі затуркотала горлиця».
Кохаючись у народних піснях, Мелашка і сама розмовляє
пісенно: «Шумить діброва на горі, та тільки жалю мені завдає», - говорить
вона Лавріну про свою тугу за батьками. У багатьох місцях твору мова її звучить
ніжно, зворушливо.
Контрастом до цього зображені умови, в яких виростала Мелашка. Щоб показати
бідність Балашів, Нечуй-Левицький подає такі деталі, як похилена стара хата,
купа дітей, біля яких треться обстрижена од голови до самого хвоста кішка, хліб
«чорний, як земля, глевкий та несмачний».
Тяжке життя випало на долю Мелашки і в свекрухи, яка поводиться з нею, мов
з наймичкою, а «словами б'є гірше, ніж кулаками». Свекруха не пускала її навіть
у неділю на побачення з батьками, Мелашка відчувала себе в неї невільницею.
Скільки суму і образної виразності вкладає вона в слова: «Така нудьга мене
бере, що, здається, якби я зозулею полетіла, то ліси б посушила своєю нудьгою,
крилами садки поламала б, степи попалила б своїми сухотами і зелені луги
сльозами залила».
Спокійна вдачею, Мелашка терпляче зносить всі образи від свекрухи і Мотрі.:
«в хаті гризла свекруха, в сінях та надворі стерегла її Мотря».
Потрапивши до Києва, Мелашка вирішує залишитися там, щоб пожити на волі,
хоча тяжко переживає розлуку з чоловіком. Ця невдала втеча кінчається тим, що
Мелашка повертається в сім'ю сварливої Кайдашихи і починає навчатись у неї
грубого поводження з людьми.
Але й тепер, в умовах родинної колотнечі, Мелашка далеко стриманіша, ніж
Мотря. Автор продовжує милуватись нею і порівнювати з калиною. Ось під час
чергової сутички, коли дві сім'ї, ніби дві чорні хмари, насувалися одна на
одну, Мелашка серед них «сяяла, як кущ калини, посаджений серед двору...».
Поступово Мелашка переймає звички, лайливу мову, грубість, що панували в
сім'ї Кайдашів. Наприклад, коли Мотря за бідне походження називає її дітей
старцями, Мелашка відповідає: «Брешеш, брешеш, як стара собака!
Учитель
4. Самостійна
творча робота. Складаємо сенкани.
НАПРИКЛАД
Омелько Маруся
Роботящий, добрий
Улеслива, манірна
Працює, годує, дбає Працює, хитрує, лає
Комфортно почуває себе в шинку Стає жорстокою до
невісток
Добрий господар або Зла свекруха
«маленький Кайдашець»)
Учитель
Авторська позиція в повісті здебільшого нейтральна або прихована, інколи
осудливо-іронічна.
5. «Мозковий
штурм»: чи здатне добро
перебороти зло?
А зараз попрацюємо у групах і проведемо
дослідницьку роботу
Завдання: застосовуючи зміст
твору, заповнити таблицю «Добро і зло»( у
зошиті)
|
Добро
|
Зло
|
|
o Маруся - працьовита, дбайлива хазяйка, любляча мати,
бабуся.
o Лаврін - веселий, жартівливий, він шанує людей,
захоплюється красою природи, грає на сопілці.
o Мотря - працьовита.
o Мелашка -- щира, тиха, лагідна, красива, з природи
чутлива.
|
o Омелько - тяжке життя зробило його злим, нервовим,
сварливим і забобонним.
o Маруся - сварлива, деспотична. Приватна власність
спустошила її морально, зробила жорстокою; бездушність і лицемірство
Кайдашихи були причиною частих конфліктів і розладів у сім'ї.
o Карпо - грубий, неласкавий, сердитий.
o Мотря - щоденна гризня, бійки зробили Мотрю злою,
сварливою, егоїстичною жінкою; лютість її не має меж.
o Мелашка - поступово втягується в сварки й бійки і в
цих сутичках за винахідливістю та люттю вже не поступається Кайдашам.
|
|
|
|
|
6. «Мікрофон»
Учитель: Чи могли б Кайдаші
жити по-іншому?
Очікувані відповіді:
1. Герої І. Нечуя-Левицького за інших умов
могли б стати апостолами добра і краси, носіями високих ідеалів духовності.
Вони ж не знають іншого життя, тому не мріють про нього, не усвідомлюють, що
народжені для більшого.
2. Велика енергія не знаходить застосування в
позитивній діяльності, тому виривається назовні у спотворених формах.
Критичність обертається на жорстокість (Карпо), поетичний дар - на прокльони
(Мелашка), акторські здібності - на симуляцію (Маруся), внутрішня непокора - на
сімейні чвари (Мотря) чи на пияцтво (Омелько).
3. У повісті немає добрих чи поганих героїв,
автор не стає на бік жодного з них. «Одна сторона авторської душі вболіває за
своїх героїв і любить їх як братів єдино-кровно-етнічного тіла, інша - плаче
або сміється мученим саркастичним сміхом над їхньою егоцентричною обмеженістю,
душевною убогістю та лінню», - так сказав літературознавець С. Процюк.
4. Герої, які розмінюють своє життя на дрібниці, викликають співчуття. Уже
й не смішно стає, коли читаєш кожну нову сімейну сцену.
7. Складання
таблиць
(Учні заповнюють таблиці, спираючись на текст твору)
Позитивне й негативне в ментальності
українців, засвідчене художнім словом І. Нечуя-Левицького ( У зошиті)
Немає коментарів:
Дописати коментар